?

Log in

No account? Create an account

lenartz


Make LJ for Yourself !!!! %)

ZZZ


Продовження
lenartz

Ми стояли, грілися

Сян і Дон відділяли нас від всього іншого

Голими пальцями обіймаючи

Чи не саму душу

Шуміли трави

Високо в небі

Більше так само не буде

Десь за зірками

Ми зустрічаємо сонце

Центр галактики

Кидає цілунки нам

А ми йому - бажання


Ніч
lenartz
Місяць на горизонті...
Трава по коліна і мокра.
Ніч - що густий туман.
Тиша лежить широка.

Річка тече, як дихає,
Аір зітхає із нею.
Літо замружене вітром -
Сонно лягає в квіти.

Ніч входить в тишу повільно і з певністю.
Дарує сузіря на гілках древ,
Торкає свідомість ніжними перстами
Очима галактик та трепетом сфер...

Мінорні ноти
lenartz

Моя шкільна дошка переповнилась мінорними нотами

Моя шкідлива гідність була закинута під плінтуса

Заввишки з найвищу гору: сум, іронія та сигаретна фольга

Відблискує мої пере-думки сліплячи Тебе від пізнання…


Порізані вени спогадів, порвані сухожилля мрій

Ми давно так сильно не були по-різну

І ніколи так безапеляційно не палили ночей

Ми ніколи ще, до тепер, не помирали окремо.


Охоплює жах щохвилини, кожної наступної – тримаю себе за руки

Я не переживу розлуки, я не перев’яжу ці стуки крізь серце

Назовні весь час воно рветься і рветься

Так прозаїчно до Тебе, крізь стіни і приклеєні рожеві скельця.


Забула в Тебе сигарети, майку та рушник

Загубила в Тобі свій малолітній дитячий вік

Така голодна на Твої обійми, наче вовк.

Запалки витягла з пекла і підпалила нарешті наш шлюбний вінок.


сни ****
lenartz

Бачу Тебе крізь стіни та відстань.


Відчуваю Твій запах і доторки,

Спочатку лякалась, тепер насолоджуюсь.


Спостерігаю себе в Тобі,

Затишно, солодко.


Цілуюсь з Тобою або рахую зірки,

Щоб заснути і знову цілуватись з Тобою.


Кров стає густішою та голоснішою,

У моїх снах мільйони екстазів.


Тоді я сплю і не сплю – малюю Тебе

Щоб краще нарешті впізнати.


и все же.. рок-н-ролл!
lenartz

Ранка за ранкой, царапины,

Сушоными фруктами завален твой стол.

Дурные соблазны, как кошки несчастные,

Готовые наново петь за окном.

Деревьям и трасам,

Машинам ненастным и быстрым,

Бесшумно навстречу, повязку надев на глаза, полечу.

Меняю все строчки, несложно написанные,

На кофеина таблетки, конфеток 100 грамм и траву.

Возможно, за это сумею увидеть,

Совсем что-то новое в серости снов.

И плен не заложит уставших артерий,

останутся в прошлом дурмана оковы.

Давай закричим на всю улицу,

Про рыбу, что падает вниз!

Пускай, кто захочет, - целуется!

Любой, в это время, возможен каприз!

И можно резать безумно рекламы на бордах.

В рулоны дорожек, а после - цветных конфетти.

Облить все дороги солёной водою,

И пыль, никогда, не дать никому напустить.

Метель успокоится к вечеру,

Не нужно тут слёзы швырять в потолок.

Тебе бы услышать папиллярами пальцев,

Как там за стеною играют/поют рок-н-ролл!


***
lenartz

Так больно смотреть…

И больно пытаться.

Может поклясться и вырвать все точки над «и»?

Может забыть и преумножить забавные пытки в пыли?!

Может заснуть и проснуться с новым румяным лицом?..

Вынуть все письма с конвертов,

Выбросить фотоальбом?

Глупости разные ночью много тебе говорить.

Сон отогнать как букашку. Топку, камин растопить…

Выпить горячего чаю, много печенья жевать…

Взять здоровенную книгу, что-то тебе почитать…

Синие, синие тучи просто плывут в тишину

Зная про все, что случилось, – трудно, теперь не засну.


Вбити чи лишити?
lenartz

Їм замість всього Твої вірші,
вони смачні до читання, просмажені,
легко написані.


Знаєш, важко тримати склянку з мовчанням
на витягнутій руці.
Важко дусити в собі ці пухирці -
обпечені частинки свідомості від твого сонця.


Ти мене ніби і любиш і робиш слабшою,
Ти мене ніби і губиш, і робиш щасливою
Ти такий наче місяць в повні, коли вовки виють...
Ти відносиш мене від мене самої...
тільки б на одинці далеко залишитись.


Я Тебе ніби й ненавиджу, і кохаю,
Я без Тебе щаслива, та конаю щовечора.
Я Тебе хочу вбити, стерти...
на єдиному диханні.
Але банально боюсь, що не зможу без Тебе прожити.


Твої…
lenartz
Твої повідомлення, коханий…


Наче звуки з космосу.

Твій подих, коханий,

Наче ковдра з пуху.

Твої обійми –

як хвилі цунамі і теплі.

Твої доторки – такі точно

сонця проміння в серпні.

Твій образ – мій шедевр,

ще досі не створений.

Твої вірші –

такі як повидло в печиві червоного кольору.

Твої думки –

голосні і тільки про мене, до мене завжди доносяться.

А сни твої – такі страшні,

бо втрачений час не загоюється.


Історія яблука
lenartz

От ти стоїш собі такий злий

Через шкірку банана

Мокру погоду,

Придурка сусіда та

Що не подзвонив їй вчасно.

Стоїш, дивишся на яблуко

Соковите, смачне, червоне

Таке яблуко

І зі всієї злості пуляєш його

В кущі!

А в кущах: хрущі та чудеса

І тепер вже хрущі, чудеса та яблуко

Соковите, смачне, червоне, розбите

Таке яблуко…

А ти стоїш собі далі злий.

Яблуко, червоне і смачне,

було для неї,

але ж придурок сусід та шкурка від банану…

абонент не доступний –

по літо дзвонити зарано…

А тут ще й це червоне, смачне яблуко.

Хто тепер з ним: чудеса чи хрущі розважаються?

Хто з’їсть його замість неї?

Її уста налиті солодким сиропом, її погляди

І яблуко – червоне та смачне – вони такі схожі.

В кущах стаються чудеса,

Чудеса стаються з яблуками,

В яблук є серця.

Ми і є яблука…


Поету
lenartz

В перерві між кавою та цигаркою,

Коли Елла Фіджеральд посміхається,

з'являєшся близько до мого обличчя,

щось шепочеш, лоскочучи волоссям.

Десь на горах влягається зручно туман,

в росі солодких суниць.

Десь поміж горами затишно, тихо встає сонце,

просто в цю мить

Розливаєшся своїми стовимірними картинками

в поглядах

І як крізь гранатове скло бачу вже інший вимір,

Як через мозаїку в калейдоскопі спостерігаю твої вірші.

І як ніколи хочу твого ямба, чи принаймні хорея!..


 ... чекаю телефонного дзвінка вже століття.