В перерві між кавою та цигаркою,
Коли Елла Фіджеральд посміхається,
з'являєшся близько до мого обличчя,
щось шепочеш, лоскочучи волоссям.
Десь на горах влягається зручно туман,
в росі солодких суниць.
Десь поміж горами затишно, тихо встає сонце,
просто в цю мить
Розливаєшся своїми стовимірними картинками
в поглядах
І як крізь гранатове скло бачу вже інший вимір,
Як через мозаїку в калейдоскопі спостерігаю твої вірші.
І як ніколи хочу твого ямба, чи принаймні хорея!..
... чекаю телефонного дзвінка вже століття.
